Німим докором вітчизняній вантажній техніці він височів на одній із стоянок Іркутська. Одинадцять метрів в довжину, майже три завширшки, з десятьма дизельно-атмосферними циліндрами, кожен більш ніж в два літри. Чудеса та і годі. А під панорамним лобовим склом виднілися напівстертий хромований напис – Nissan Diesel.
Як потрапив він в наші краї і що із себе вдає? Про це нам розповів господар цього чудовиська.
Японські зарисовки
Всі знають, наскільки японські вантажівки відрізняються від російських. Вони і надійніше, і могутніше, і модифікацій у них незрівняно більше. Але головне, вони комфортніше і набагато легше в управлінні. Знали про це і Іркутськ сіркоперегінні, що приїхали в Країну висхідного сонця за товаром, – трьома-чотирма среднетоннажнимі вантажівками.
Та все ж здорово здивувалися, коли побачили величезну хуру, що моторно лавірує між припаркованих легковичків. Треба сказати, рух вантажівки співвітчизників навіть не те щоб здивувало – воно їх налякало. Судите самі: автомобіль їхав з швидкістю під сотню і при цьому вмудрявся роз’їжджатися на вузенькій вулиці з іншими учасниками руху.
Але роти у наших сіркоперегінних відкрилися ще ширше, коли вони побачили водія цього довжелезного монстра. Точніше, водія – за кермом величезного трехосника сиділа маленька крихка японка в білому фірмовому комбінезоні і такій же кепочке.
Nissan Diesel – Про перегін і не тільки 2003 р →